Практичне заняття 3

Готу є мося до заняття

Темою цього практичного заняття є українсько-московський договір 1654 р. Тоді він здавався пересічною угодою, яких було багато. Однак, як виявилося згодом, докорінно змінив історію України на кілька століть. Та й сьогодні цей договір виринає щоразу, коли мова заходить про українсько-російські відносини. Готуючись до заняття, радимо доповнити знання, скориставшись доступною літературою та інтернетом. Орієнтуйтеся на такі пошукові гасла, як «Переяславська рада», «гетьман Богдан Хмельницький», «Березневі статті».

Заняття поєднує роботу в малих групах з роботою в гурті. Кожна група одержує для опрацювання інформацію та завдання. Заняття буде результативнішим, якщо до нього підготуватися заздалегідь (прочитати параграф, поміркувати, як можна залучити додатковий матеріал, попередньо підготувати тези, якими можна буде скористатися під час заняття). Треба пам’ятати, що групова

робота зорієнтована на розподіл обов’язків і дотримання регламенту. Наприкінці заняття представте й обговоріть результати роботи в загальному колі. Отож, вирушаємо в історичну мандрівку, під час якої зануримося в історію подій, які відбулися в Україні в 1654 р.

Українсько-московські переговори (завдання для групи 1)

Пригадайте перебіг Національно-визвольної війни, зокрема ключові битви та умови мирних договорів. За довідкою, укладеною на основі дослідження історика Віктора Горобця, проаналізуйте відносини між гетьманським і царським урядами та виконайте завдання.

Історична довідка

Українсько-московські контакти на високому політичному рівні започаткував лист гетьмана Хмельницького до московського царя Олексія Михайловича від 18 червня 1648 р. Гетьман прагнув схилити царя до надання військової допомоги українській армії (наголошував при тому на спільній вірі для козаків і московських людей) та заохотити до боротьби за польський трон, що після смерті короля Владислава IV залишився порожнім. Гетьман аж ніяк не ставив питання про прийняття Військом Запорозьким царського підданства. У той час (від 1647 р.) царський уряд був пов’язаний з Варшавою оборонним союзом проти татар.

Надалі відбувалися систематичні контакти між гетьманом і царем за участі посередників. Одним із них на початку 1649 р. став єрусалимський патріарх Паїсій, який прямував до Москви. Патріарх високо цінував заслуги Б. Хмельницького в справі захисту православ’я, титулував його «князем Русі», однак не симпатизував союзницьким взаєминам України з Кримом. Разом із патріархом Хмельницький направив до Москви для переговорів Силуяна Мужиловського. Своєю чергою, у квітні 1649 р. до Чигирина прибув і царський посол Григорій Унковський.

Тривалий час гетьманський уряд сподівався на реформування державного устрою Речі Посполитої, яке б гарантувало автономію Війська Запорозького. А тому українське керівництво не полишало надій, що польський трон посяде ко-роль-некатолик (трансильванський князь або московський цар) і всіляко цьому сприяло. Однак поступово Хмельницький почав будувати плани унезалежнення Гетьманщини, розраховуючи на допомогу православного московського царя. Розрахунок на Москву був важливим, але не єдиним у дипломатії гетьмана.

Після Зборова українсько-московські взаємини погіршилися. Гетьман був незадоволений відсутністю необхідної військової допомоги. На політичний курс Б. Хмельницького у відносинах із царем впливала й позиція кримського хана, який наполегливо схиляв гетьмана до спільного походу на московське пору-біжжя, і турецького султана. Від 1648 р. гетьманський уряд неодноразово звертався до султана з пропозицією прийняти під свою зверхність «Україну, Білу Русь, Волинь, Поділля з усією (Галицькою) Руссю аж по Віслу».

Відносини з Московським царством активізувалися після поразки козацького війська під Берестечком. У 1652 р. Хмельницький через свого посланця

І. Іскру запропонував царському уряду негайно прийняти під зверхність Вій

сько Запорозьке. Навесні 1653 р. на аудієнції в царя українські посли К. Бурлай і С. Мужиловський також ставили питання про прийняття Війська Запорозького в підданство та надання Москвою військової допомоги для боротьби проти Польщі. У Москві не поспішали: погоджувалися радше на посередництво у відносинах Чигирина з Варшавою або висловлювали готовність узяти під опіку козацтво, але без території.

Так чи інакше Хмельницький був змушений діяти. Після Берестечка (а перемога під Батогом мало що змінила в становищі Війська Запорозького) гетьман постав перед трагічною дилемою. З одного боку, він міг визнати владу польського короля, але при цьому відмовитися від усіх здобутків у державотворенні. А з другого, ризикнувши, заручитися військовою допомогою чужоземних правителів хай навіть ціною певної поступки власним суверенітетом. З огляду на те, що на середину 1653 р. шанси на задоволення королем і шляхтою вимог Війська Запорозького були мізерними, Хмельницький більше схилявся до московського протекторату. Скликаний 11 жовтня 1653 р. Земський собор у Москві таки ухвалив: «Щоб їх не відпустити в підданство до турецького султана або кримського хана <...> гетьмана Богдана Хмельницького та все Військо Запорозьке з містами й землями прийняти».

Перетворіть опрацьований текстовий матеріал на схему для характеристики українсько-московських відносин у 1648-1653 рр.

Переяславська рада 1654 р. (завдання для групи 2)

Пригадайте, яким було становище Української козацької держави після Берестецької битви й Білоцерківського договору 1651 р. Прочитайте опис підготовки та перебігу Переяславської ради 1654 р., укладений на основі дослідження історика Олександра Оглоблина, і виконайте завдання.

За лаштунками Переяславської ради

Для Б. Хмельницького останньою краплею, яка змусила повернути в бік Москви, стали результати так званої Жванецької кампанії в жовтні-грудні 1653 р. Це була облога українським військом під керівництвом Б. Хмельницького разом із військом кримського хана Іслам-Ґерея ІІІ табору польської армії під містечком Жванець (нині село поблизу Кам’янця-Подільського). Коронна армія перебувала в катастрофічному становищі, однак через сепаратні дії кримського хана облога завершилася укладенням Кам’янецької угоди. Вона фактично перекреслила адміністративно-територіальну автономію Війська Запорозького. Угода зумовила окупацію козацької України польськими військами, повернення туди шляхти та, відповідно, поновлення старих повинностей селян і містян.

Виконуючи рішення Земського собору, московський уряд відправив в Україну надзвичайну дипломатичну місію - «велике посольство» на чолі з боярином Василем Бутурліним. Посольство мало передати гетьману царську грамоту й дарунки, провести переговори, прийняти присягу від гетьмана й старшини, організувати складання присяги людністю на місцях. Приїхавши в листопаді на український кордон, посольство було змушене просидіти в Путивлі мало не два місяці: чекали на повернення гетьмана з-під Жванця і різних додаткових вказівок із Москви. Виник клопіт з корогвою, яку мали передати гетьману: у дорозі вона намокла і довелося замовляти нову.

Перша неузгодженість між Б. Хмельницьким і московськими посланниками виникла тоді, коли гетьман відмовився проводити переговори в Києві й визначив для цього невеликий, але добре знайомий козацький Переяслав, де полковником був Павло Тетеря (довірена особа, а згодом і зять). Напередодні Різдва, коли В. Бутурлін із супроводом прибув до Переяслава, гетьмана в місті ще не було (був зайнятий похороном Тимоша в Чигирині, та й не поспішав, бо не хотів зустрічатись із посольством під час святкових урочистостей). Хмельницький, а за ним і Виговський, прибули до Переяслава лише в переддень Водохреща.

Перша (неофіційна) зустріч гетьмана з послами відбулася 17 січня ввечері, на якій домовлено про порядок офіційних зустрічей і церемоній наступного дня: старшинська рада, зачитування царської грамоти, складання присяги в церкві. Однак цей порядок було порушено: гетьман, несподівано для послів, вирішив ще скликати населення Переяслава - козаків і містян - на генеральну (загальну) раду, про що сповістив за козацькою традицією барабанний бій о другій годині дня. Це й була відома Переяславська рада 18 січня 1648 р. Тільки після неї відбулися заплановані офіційні заходи.

Однак, коли всі вже були в Успенській церкві, трапився інцидент. Гетьман зажадав від послів, аби вони присягнули від імені царя - тобто вимагав від царя публічного ствердження українсько-московського союзу, запевнення оборони України, зокрема від Польщі, і визнання та забезпечення всіх прав і внутрішнього устрою Української козацької держави. Коли ж Бутурлін рішуче відмовився скласти присягу за царя, Хмельницький вийшов із церкви й довго розмовляв з Тетерею і полковниками. Короткий зимовий день переходив у вечір, а рішення не було. Урешті-решт гетьман зі старшиною і полковниками погодилися тимчасово пристати на фразу послів, що «государеве слово змінним не буває».

Головними темами переяславських переговорів були справи міжнародної політики (передусім польські й кримські) і військові. Українська сторона порушила також деякі внутрішньополітичні питання. Відмова послів присягати й підкреслення самодержавного характеру царської влади турбувало козацьку верхівку, сформовану на традиціях польської шляхетської демократії. Назагал було домовлено про українсько-московський військовий союз і гарантію збереження царем усіх прав і вольностей Української держави. Усі переяславські переговори відбувалися офіційно й сухо: за влучним висловом історика, «так, неначебто переговорювалися не майбутні союзники, а колишні вороги».

Уявіть себе письменником, який працює над романом про Переяславську раду. Напишіть діалог, який у січні 1654 р. міг відбутися між Богданом Хмельницьким і Василем Бутурліним.

Березневі статті 1654 р. (завдання для групи 3)

Пригадайте основні положення Зборівського (1649 р.) та Білоцерківського (1651 р.) договорів Війська Запорозького з польським урядом. Прочитайте фрагмент українсько-московських договірних статей 1654 р. та виконайте завдання.

Історичний документ

Фрагмент українсько-московських договірних статей від 23 березня 1654 р., які було покладено в основу інших документів, що разом прийнято називати «Березневими статтями»

[7]162 [тобто 1654] року, березня в 13 день, государ цар і великий князь Олексій Михайлович, усієї Росії самодержець, указав бути на казенному дворі у бояр <...> запорозьким посланникам Самійлу Богданову [Богдановичу-Заруд-ному] та Павлу Тетері з товаришами.

І бояри та думні люди говорили посланникам <...>

1. Спочатку зволь, твоя царська величність, підтвердити права та вольності наші військові, як споконвік бувало в Запорозькому війську, щоб своїми правами судилися і вольності свої мали в добрах і в судах <. >

[Під статтею помітка:] <...> Цій статті указав государ і бояри приговорили: бути так за їхнім чолобиттям.

2. Військо Запорозьке в числі 60 000 щоб завжди було повне.

Указав государ і бояри приговорили: бути за їхнім чолобиттям 60 000 чоловік із тим, щоб гетьман велів козаків розібрати невдовзі та й списка їм учинив за своєю рукою для його царської величності.

3. Шляхта, яка в Малій Росії є і віру вчинила за непорочною Христовою заповіддю тобі, великому государю нашому, твоїй царській величності, щоб при своїх шляхетських вольностях пробувала, і поміж себе старших на уряди судові обирала, і добра свої та вольності мала, як бувало при польських королях <...>

Цій статті указав государ і бояри приговорили: бути за їхнім чолобиттям.

4. По містах щоб урядники на те достойні обиралися із наших людей, які мають, як піддані твоєї царської величності, все справляти та урядувати і віддавати належний прихід по правді в казну твоєї царської величності.

Указав цар і бояри приговорили: бути за їхнім чолобиттям, а бути урядникам: війтам, бурмистрам, райцям, лавникам і грошові доходи, і хлібні, і всякі на государя збирати їм і віддавати в государеву казну тим людям, яких государ пришле <. >

5. На гетьманську булаву щоб надано з усіма приналежностями Чигиринське староство, що й нині для цього уряду пробувало.

Указав государ, і бояри приговорили: бути за їхнім чолобиттям.

6. Боронь Боже смерті для пана гетьмана, але оскільки кожна людина смертна, без чого не може бути, то щоб Запорозьке військо саме з-поміж себе гетьмана вибирало і його царській величності звіщало <. >

Государ указав, і бояри приговорили: бути за їхнім чолобиттям.

7. Маєтків козацьких щоб ніхто не відбирав, ті, котрі землю мають, то щоб добровільно мали, як і всі пожитки з тих земель при тих маєтках. Удів, котрі залишилися після козаків, щоб діти такі ж вольності мали, як предки та батьки їхні.

Бути за їхнім чолобиттям. <...>

14. Посли, які відвічно з чужих земель приходять до Запорозького війська, щоб тих, які на добро були б пану гетьману і Запорозькому війську, вільно приймати <...>

Государ указав, а бояри приговорили: послів із добрими ділами приймати й відпускати, а на які діла приходили і з чим були відпущені, про те писати до государя. А які посли прислані будуть від когось із супротивним ділом, то тих затримувати і писати про них государю і без государського указу їх не відпускати. А з турським султаном та польським королем без государевого указу не зсилатися. <...>

15. Передоцім од польських королів ніякого гоніння на віру та вольності наші не було; завжди ми, [люди] всілякого чину, свої вольності мали, через що ми й вірно служили. А тепер, за наступом на вольності наші, примушені були піддатися його царській величності, під кріпку та високу руку. Старанно просити мають посли наші, щоб привілеї його царської величності нам на хартіях дав писані, щоб на вічний час непорушні були. <...>

Государ указав, і бояри приговорили: бути за їхнім чолобиттям. <...>

[Усього 23 статті].

Шевчук В. Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVII-XVII століть: у двох книгах. Кн. 1. Київ, 2019. С. 738-744.

Проаналізуйте фрагмент історичного документа. Укладіть на його основі перелік домовленостей з коментарем, у якому визначте значення тих чи інших дозволів (або заборон). Порівняйте українсько-московські домовленості з попередніми українсько-польськими договорами.

Українсько-московський договір в історіографії (завдання для групи 4)

Пригадайте основні факти з історії українсько-московських відносин у ранній новий час. Як ці відносини розгорталися під час Національно-визвольної війни? Прочитайте думки істориків про Березневі статті та виконайте завдання.

Аумки істориків

«За своїми формальними правовими ознаками договір передбачав встановлення відносин номінальної васальної залежності або протекторату. Він юридично оформив факт виходу Української держави зі складу Речі Посполитої, слугував правовим визнанням її внутрішнього суверенітету й відкрив перспективу досягнення перемоги над Річчю Посполитою, а відтак об’єднання українських земель у межах соборної держави.

Правова невизначеність характеру відносин між обома державами, різне бачення політичного смислу договору їхніми урядами несли в собі зерна майбутніх непорозумінь. Адже якщо українська сторона розглядала його радше як військово-політичний союз для здобуття перемоги над Річчю Посполитою, то російська - як акт включення козацької України до складу своїх володінь, як реалізацію імперської ідеї “збирання руських земель”, концепції “Третього Риму”» (Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (1648-1676 рр). Київ, 2009. С. 295).

• «<...> За тих умов, які склалися на кінець 1653 р., прийняття протекції російського царя ставало чи не єдиним шляхом виходу зі скрутного становища. А тому немає достатніх підстав для того, щоб можна було заперечити думку І. Крип’якевича про те, що союз з Москвою 1654 р. постав з тверезих міркувань тогочасної української політики. Те саме стосується і твердження О. Апанович, що договір 1654 р. не був для України ані трагедією, ані ганьбою. <...> Наявні документи свідчать про договірний характер українсько-російського об’єднання. Причому вартий уваги той факт, що навіть у найзагрозливіші для Української козацької держави моменти гетьманський уряд не ставив питання про безумовне входження українських земель під скіпетр Романо-вих - завжди йшлося лише про певні умови, статті, на яких мав би ґрунтуватися цей міждержавний союз» (Горобець В. Переяславський вибір Богдана Хмельницького 1654 року // Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження). Київ, 2003. С. 760).

Проаналізуйте висновки істориків. Які аргументи можуть свідчити на їхню користь? Підготуйте записку, у якій поясніть, чому обидві сторони - українська і московська - по-різному розуміли досягнуті домовленості.

Представте результати роботи в групах і виконайте завдання.

Визначте характер українсько-московської угоди 1654 р. Чому гетьманський уряд у той час був зацікавлений у досягненні військово-політичного союзу з Московським царством? Які завдання намагався реалізувати царський уряд, укладаючи договір з козацькою Україною?

Завдання для допитливих.

https://cutt.ly/yhcmhHQ

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Мудрий, Аркуша